Утопія, або фантазія, вимисел, мрія, яка ніколи не збудеться і виходить за рамки здорового глузду

Утопія, або фантазія, вимисел, мрія, яка ніколи не збудеться і виходить за рамки здорового глузду

Назад
Українська
Утопія, або фантазія, вимисел, мрія, яка ніколи не збудеться і виходить за рамки здорового глузду

Уто́пія (грец. ού + τόπος — «місце, якого немає») — фантазія, вимисел, мрія, що не збудеться. Поняття «утопія» вперше з'явилось у творі Томаса Мора «Утопія» (так в його творі називався острів, на якому було створено ідеальне суспільство).
Сьогодні «утопія» — літературний жанр, наближений до наукової фантастики. Для нього характерне те, що автор має неабияку переконаність в бездоганності проголошеної ним ідеї.

1. Учення про соціальну перебудову, про ідеальний суспільний лад, яке не ґрунтується на науковому розумінні об'єктивних закономірностей суспільного розвитку. Що таке утопія? В науковому значенні се — якась така теорія впорядкування громадського життя, що не має ніяких шансів на здійснення і через те їй «нема місця» в реальному світі (Леся Українка, VIII, 1965, 134); К. Маркс і Ф. Енгельс вперше перетворили соціалізм з утопії в науку, заклали основи теорії наукового соціалізму 

2. Фантазія, нездійсненна мрія. — Це зовсім не утопія, треба тільки вперто боротися за довголіття (Олесь Донченко, V, 1957, 437); Вони [люди] цілком примітивно мислили, сприймаючи.. реальність, як далеку фантастику. Їхній мозок не відокремлює ще утопії від реальності 

3. Літературний твір, в якому зображується ідеальний суспільний лад майбутнього. «Сон» Панаса Мирного — єдина в світовій літературі соціалістична утопія революційної селянської демократії

Історія
Вже в 17 столітті почалися спроби відтворити утопічні ідеї в реальності і ідея перестала належати тільки літературі. Є всі ознаки того, що ідея не померла і стала предметом вивчення різних наук. Ідеальне суспільство: цивілізовані люди підкоряются справедливому закону: своїм правом вибору не порушують чуже право вибору, ці люди не залежать від влади грошей, не підкоряються державі.Єдине де в них є влада та ієрархія - це армія, все належить суспільству, любий має право мати будь-яку роботу, котру захоче, безкоштовно навчатися тому чому схоче, мати ті блага які він захоче, але блага даються в обмін на роботу, в цьому суспільстві переважає розумова праця, а не фізична, тобто, ціняться в першу чергу вчені-винахідники, також ціниться мистецтво (кіно, картини, музика, театр), спорт, розвиваєтся робототехніка, робітничі професії зникають повністю, розвивається космічна експанція через крайнє перенаселення, тому то в ідеальному суспільстві й населення зростає швидко до крайньої межі, армія теж розвивається до крайньої межі, тому що невідомо коли та як прийдеться відстоювати ті блага й той устрій, який побудували ці люди, їжа, одяг та інші блага роздаються безкоштовно тим хто вчиться й працює на громаду, відпустку необхідно заслужити - будуть уведені очки - 1 очко один день відпочинку. Наприклад, учений винайшов новий плуг, за це йому дали 100 очок, повар спік 100 пряників, за що отримав 1 очко. В цьому суспільстві постійно проводяться змагання на мудрість, справедливість та хитрість, физичну силу, наймудріші стають вченими, физично сильні - солдатами, найхитріші та мудрі - командирами армій.

Перелік утопічних творів
Утопія як жанр літератури зникає в епоху середньовіччя і набуває актуальності в добу Відродження і далі. За 450—500 років написано чимало утопічних творів, серед яких
«Утопія» (Томас Мор , 1516)
«Місто Сонця» (Томмазо Кампанелла, 1602)
«Христіанополь» («Фортеця Христа або опис республіки Христіанополь», Йоган Валентин Андрее, 1619)
«Нова Атлантида» (Френсіс Бекон, 1627)
«Історія севарамбів» (Дені Верас, 1675)
«2440 рік» (Луї Мерсьє, 1770)
«Подорож в Ікарію» (Етьєн Кабе, 1840)
«Погляд назад» (Едвард Белламі, 1888)
«Вісті знівідкіля» (Вільям Морріс, 1891)
«Червона зірка» (Олександр Богданов, 1908)
«Сонячна машина» (Володимир Винниченко, 1928)
«Туманність Андромеди» (Єфремов Іван Антонович, 1956)
«Острів» (Олдос Хакслі, 1962)
«Utopies et civilisation» (Жиль Лапуж, 1982)
Утопічні ідеї, які плекав Резанов, присутні у виставі «Юнона і Авось».

Утопія і художники
З доби Відродження починається процес візуального відтворення утопій, до якого залучились художники. З'явились картини і гравюри з фантазійним відтворенням невідомого утопічного острову, міста, країни. Вони були як світлинами до книг про утопії, так і самостійними творами. Серед авторів відомі майстри (Лукас Кранах Старший), так і маловідомі чи аноніми (гравюра аноніма до «Утопії» Томаса Мора в виданні 1518 р. та ін.)
Ідея регулярного розпланування утопічного міста привабила і реальних архітекторів (Філарете, Франческо ді Джорджо Мартіні, Скамоцци, Олександр Леблон). А ті створили проекти ідеальних міст, а трохи згодом і вибудували подібні міста в різних країнах (місто П'єнца, місто-фортеця Пальма Нуова поблизу Венеції (арх. Вінченцо Скамоцци, 1593р.), Італія; відбулося розпланування міст Жовква , Броди Україна). Ідея ідеального (утопічного за витоками) міста була підхоплена як гуманістично налаштованими діячами, так і реакційними (теократичні міста єзуїтів у Латинській Америці, які лише номінально підкорялися Папі римському. Їх залишки - це й досі видатні пам'ятки доби бароко і пам'ятки химерних намагань перевести в реальність неперевірені і недосконалі ідеї, що обернулись в руках реакціонерів свавіллям, злочином і насиллям.)
Були надруковані і вигадані мапи Утопії (1730 року тощо.)

«Держава» Платона
Початок жанру утопій сягає в істоію Стародавньої Греції. Найвідомішим прикладом став твір філософа Платона «Держава». Платон і дав в книзі опис ідеального суспільства з позицій рабовласницької доби. Афіняни зацікавлено спостерігали за Спартою і її суспільним устроєм, несхожим на устрій в Афінах. Але спостереження відкрили ганебні сторони суспільства Спарти, її повальну корупцію, практику хабарів (які брали навіть царі Спарти), систему тотальних доносів, дефіцит вільних громадян, постійну загроза рабських повстань тощо.
Платон добре знав жахи сучасної йому історії рабовласницького періоду (постійна війна полісів, повстання рабів, постійне чекання війни, постійна підготовка до війни тощо). Тому його Держава в уособленні грецького міста-поліса штучно позбавлена майже всіх недоліків сучасних міст. Це місто — механізм. В центрі — Акрополь з агорою. Вулиці — прямі, всі будинки схожі один на одного. Громадяни харчуються в їдальнях. Дозволені праця і нечасті розваги на зразок музики і танців. З полісу вигнано всіх поетів, гуляк, жебраків, індивідуальність особи під підозрою, це не схвалюється і не виховується.

Три групи в "Державі " Платона
Полісне суспільство за Платоновим планом має свою ієрархію — три групи :
Уряд (філософи).
Стражі порядку(карні органи).
Виробники (зневільовані до мурах землероби та ремісники)

Устрій «Держави»
Платон залишає уряд. Урядові функції виконують філософи, що щільно співпрацюють з карними органами. Карним дозволяється бути злими, але не позбавленими філософії (невідомо, де такі візьмуться, де таких виховають. Але в мрії можна вигадати все, що побажаєш). Лише виробникам Платон залишив звичайні людські почуття на зразок різних емоцій, вказавши, однак, що ті жадібні і здатні лише на глупоту. Тому філософи (уряд)важко працюють з карними органами, контролюють, опікають і вистежують виробників, зберігаючи заведений і начебто непорушний лад.

Феномен людської родини
Платон зупинився перед феноменом родини. Вона і тоді була фактом недослідженим, незрозумілим, малокерованим, підвласним якимось своїм законам. Щоби приборкати родину як інститут, Платон запропонував взагалі скасувати її. Дітей, що все одно народжуються, забирають з родин і віддають на виховання Державі.(Це була копія звичаїв Спарти. Дітей вибраковували вже після народження. Каліки і хворі підлягали убивству. Дитину до 7 років залишали з матір'ю для виживання. Потім забирали в особливі табори, де виховували вояків, заохочуючи хитрість, бійки, злочини, навіть вбивства рабів, щоб утримувати тих в покорі). Громадяни Спарти принципово не працювали. Усе виробництво переклали на рабів, яких налічували до 250 000. У громадян і вояків підтримували стійкість до бідності, зневагу до болі і слабкості характеру, доноси. Діти мали все це успадкувати і всіляко підтримувати консервативні і бандитські за змістом традиції). Фактично це була націоналізація живих дітей з подальшим їх використанням урядом у власних, не завжди чесних намірах. Воякам (тобто пересічним громадянам Спарти) залишили лише два життєвих сценарії :
воювати до 60 років і випадково не бути вбитим ;
померти на війні. Все.

Утопія за Т. Мором
У своїй "Утопії" Т.Мор устами головного героя Рафаїла Гітлодея, критикує несправедливість і безчинства, які існували у тогочасній Англії. На противагу їм він змальовує картину ідеального суспільного устрою на неіснуючому острові Утопія. Там немає приватної власності, немає грошей, майже всі працюють, крім учених і посадових осіб. Усе, що виробляється на острові, люди здають у спільні комори й потім безкоштовно отримують звідти все необхідне для життя.
Проте на острові немає зрівнялівки - розподіл усіх благ здійснюється відповідно до заслуг людини перед суспільством. Посадовці обираються народом. Це повинні бути "кришталево чисті" та чесні люди, які мають здібності до управління. Найважливіші питання обговорюються всіма жителями острова. Їхній розумовий і моральний рівень мусить бути надзвичайно високим.

Адміністрація сайту

 

Оцінок ще немає, будьте перші!