Вічне кохання...а існує воно?

Вічне кохання...а існує воно?

Назад
Українська
Вічне кохання...а існує воно?

Закінчені романтики переконані, що воно існує, песимісти зовсім іншої думки. Кожен має власну відповідь, яка не повторюється з іншими.
 
Без сумніву, історія знає "Ромео і Джульєту", але це Шекспірівська вигадка, та навіть якщо б це було насправді, тоді хочу щоб ви відповіли: де гарантія того, що якщо б вони не померли то жили, як то кажуть, в мирі і злагоді?
-  Вони померли заради кохання! - Ромео керувався аж ні як не розумом коли випивав отруту, і де в цьому ви бачите здоровий глузд? Так, він помер заради кохання і це варте захоплення. Але знову ж таки, чи було воно вічне?

Історія знає подружні пари, які не розлучившись прожили все життя разом і навіть померли в один день але знову, те, що вони жили разом, зовсім не гарантія того, що аж до смерті вони кохали один одного, знаєте, в таких випадках я більше схиляюсь до слова "звичка".

То де ж воно, вічне кохання???

Кохання не може бути таким же пристрасним як у перші роки все життя. Ну ні куди не подінешся, натура людська така, до всього швидко звикає, а тим паче до гарного. Зрозумійте: свічка горить, може довго горіти, але рано чи пізно - гасне.

Чи не хочете ви провести паралелі між свічкою та коханням? Вони навіть схожі, і те, і те має головне джерело існування - іскру. Без неї не можна уявити це величне почуття - Кохання. Воно як двигун, починає працювати завдяки цій іскорці.

Але двигун заводиться, а іскра - нажаль - гасне, так і кохання.

Вічність кохання, його тривалість, залежить лише від цього спалаху. На самому початку Бог надає двом людям цей вогник але він - не вічний, як у Прометея. Це ярмо, яке людина тягне закохавшись, надзвичайно важке,  його потрібно оберігати, цінити і з цим не всі справляються. А потім настає черга сварок, розлук. Одиниці доносять це ярмо до фінішу.

Отож, вічне кохання мабуть-таки існує але зберегти його можна лише одним способом: не дати згаснути вогню. Як? Все дуже просто: вогонь горить доти, доки є увага, піклування один про одного, пристрасть, взаємо порозуміння. Не втративши все вищезазначене, ви не втратите вогонь, і він буде горіти вічно, лише для вас, і кохання ніколи не обмине вас стороною. Отож, не забувайте: кохання не живе власним життям - його треба живити, як рослину.

І доживаючи останні роки свого життя поруч з коханою людиною в цілковитому добробуті і щасті, ви зможете з гордістю сказати: "Я Прометей!"  І муки та страждання, які ви пережили несучи це ярмо, коштують цього величного слова - Вічне Кохання!!!

Адміністрація сайту

Оцінка: 3 (голосів 2)